1. Словник української мови у 20 томах

бенедиктин

БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч.

Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту та ефірних олій.

Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (П. Загребельний);

Разом з багатьма травами мелісу використовують для приготування уславленого французького бенедиктину (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бенедиктин — бенедикти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бенедиктин — -у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту, різних рослин та ефірної олії; створений монахами-бенедиктинцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бенедиктин — Бенедикти́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється з спирту та різних рослин і ефірної олії. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (Загреб., Європа 45, 1959, 139). Словник української мови в 11 томах