бенедиктин

Значення в інших словниках

1. бенедиктин — бенедикти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. бенедиктин — -у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту, різних рослин та ефірної олії; створений монахами-бенедиктинцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється зі спирту та ефірних олій. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (П. Словник української мови у 20 томах
4. бенедиктин — БЕНЕДИКТИ́Н, у, ч. Сорт французького лікеру, що виготовляється з спирту та різних рослин і ефірної олії. Отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіга коньяку, змішаного з бенедиктином (Загреб., Європа 45, 1959, 139). Словник української мови в 11 томах