бестіарій — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

бестіарій — -ю, ч. У стародавньому Римі – приміщення для утримування і догляду хижаків – левів, тигрів, пантер та ін. при Колізеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
бестіарій — БЕСТІА́РІЙ, ю, ч. 1. Середньовічний збірник зоологічних статей з ілюстраціями, у яких описувались у прозі або віршах існуючі та видумані тварини, головним чином з алегоричною та повчальною метою. Словник української мови у 20 томах
бестіарій — • бестіарій (від лат. bestiarius — звіриний) - збірники середньовічних творів, в яких описи звірів, тварин, птахів супроводжуються алегоричним тлумаченням. Тварини та казкові істоти, відомі з давньогрец. джерел (напр. Українська літературна енциклопедія
бестіарій — бестіа́рій (від лат. bestiarius – звіриний) середньовічні твори, в яких описували звірів з алегоричним тлумаченням їх. Словник іншомовних слів Мельничука
бестіарій — (лат. — тварина) 1. Приміщення для диких тварин, призначених для виступу у давньоримському цирку, звіринець. 2. Коло тем, сюжетів і мотивів образотворчого мистецтва, починаючи з найдавніших часів і особливо епохи Середньовіччя, що включало як реальних... Архітектура і монументальне мистецтво