блаженно —
Присл. до блаженний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блаженно —
БЛАЖЕ́ННО. Присл. до блаже́нний 1. Я .. блаженно озираюсь і дивлюсь на професора (М. Івченко); Тут він сів на пеньочку, блаженно простяг ноги й довго відсапувався (І. Багряний); Обличчя його [Івана] блаженно сяяло, й він щасливо усміхався (Б.
Словник української мови у 20 томах
блаженно —
БЛАЖЕ́ННО. Присл. до блаже́нний. Вона була така щаслива в цю мить, і так блаженно сяяли її блискучі очі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).
Словник української мови в 11 томах