блаженно

БЛАЖЕ́ННО.

Присл. до блаже́нний 1.

Я .. блаженно озираюсь і дивлюсь на професора (М. Івченко);

Тут він сів на пеньочку, блаженно простяг ноги й довго відсапувався (І. Багряний);

Обличчя його [Івана] блаженно сяяло, й він щасливо усміхався (Б. Антоненко-Давидович);

Вона була така щаслива в цю мить і так блаженно сяяли її блискучі очі (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. блаженно — блаже́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. блаженно — Присл. до блаженний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блаженно — БЛАЖЕ́ННО. Присл. до блаже́нний. Вона була така щаслива в цю мить, і так блаженно сяяли її блискучі очі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).  Словник української мови в 11 томах