блаженний
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е.
1. Дуже щасливий.
Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона (І. Котляревський);
Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І. Франко);
Минув, як сон, блаженний час і готики й бароко (П. Тичина);
Наближалася блаженна хвилина, коли можна буде залишити оце остогидле приміщення, вийти надвір (А. Дімаров);
Понад дві тисячі років живе український народ іменем Христа та йде за ним у блаженну вічність (із журн.);
// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість.
Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (С. Васильченко);
Він [в'язень] .. все робив нишком з блаженною посмішкою на обличчі (І. Багряний);
Кругле обличчя [Івана Івановича] осяяв блаженний, захоплений усміх (В. Дрозд).
2. у знач. ім. блаже́нний, ного, ч.; блаже́нна, ної, ж. У римо-католицькій і греко-католицькій церквах – подвижник, прославлений у процесі беатифікації.
Святіший Отець Іван Павло ІІ під час Архієрейської Святої Літургії проголосив 28 нових українських блаженних (з церк. літ.).
3. у знач. ім. блаже́нний, ного, ч.; блаже́нна, ної, ж. У православній церкві – найменування деяких святих.
Блаженний священномученик Миколай Чарнецький багато разів рятував дітей під час хвороби (з церк. літ.);
Днями в одному монастирі, неподалік від Черкас, з’явилася ікона блаженного Іоанна (з газ.);
// Те саме, що юроди́вий 2.
У Великобританії починається спорудження льодової копії собору Василя Блаженного (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)