Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
блаженний —
блаже́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
блаженний —
[блажен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
блаженний —
-а, -е. 1》 Дуже щасливий. || Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. 2》 У християнстві – юродивий, а також про деяких святих.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блаженний —
Святий, щасливий
Словник чужослів Павло Штепа
блаженний —
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. 1. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона (І. Котляревський); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І.
Словник української мови у 20 томах
блаженний —
А, -е. Психічно хворий, ненормальний. А ти не знаву що він блаженний? У нього навіть довідка є, від армії закосив.
Словник сучасного українського сленгу
блаженний —
ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙ книжн., БЛАЖЕН книжн. рідко, ЩА́СНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
блаженний —
Блаже́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
блаженний —
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина. Щасливі там люди. Блаженна сторона (Пісні та романси.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Фр.
Словник української мови в 11 томах