блаженний
Блаженний, -а, -е
Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блаженний — блаже́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- блаженний — [блажен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- блаженний — -а, -е. 1》 Дуже щасливий. || Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. 2》 У християнстві – юродивий, а також про деяких святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блаженний — Святий, щасливий Словник чужослів Павло Штепа
- блаженний — БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. 1. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона (І. Котляревський); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І. Словник української мови у 20 томах
- блаженний — А, -е. Психічно хворий, ненормальний. А ти не знаву що він блаженний? У нього навіть довідка є, від армії закосив. Словник сучасного українського сленгу
- блаженний — ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙ книжн., БЛАЖЕН книжн. рідко, ЩА́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- блаженний — Блаже́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блаженний — БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина. Щасливі там люди. Блаженна сторона (Пісні та романси.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Фр. Словник української мови в 11 томах