блаженний

БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е.

1. Дуже щасливий.

Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона (І. Котляревський);

Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І. Франко);

Минув, як сон, блаженний час і готики й бароко (П. Тичина);

Наближалася блаженна хвилина, коли можна буде залишити оце остогидле приміщення, вийти надвір (А. Дімаров);

Понад дві тисячі років живе український народ іменем Христа та йде за ним у блаженну вічність (із журн.);

// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість.

Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (С. Васильченко);

Він [в'язень] .. все робив нишком з блаженною посмішкою на обличчі (І. Багряний);

Кругле обличчя [Івана Івановича] осяяв блаженний, захоплений усміх (В. Дрозд).

2. у знач. ім. блаже́нний, ного, ч.; блаже́нна, ної, ж. У римо-католицькій і греко-католицькій церквах – подвижник, прославлений у процесі беатифікації.

Святіший Отець Іван Павло ІІ під час Архієрейської Святої Літургії проголосив 28 нових українських блаженних (з церк. літ.).

3. у знач. ім. блаже́нний, ного, ч.; блаже́нна, ної, ж. У православній церкві – найменування деяких святих.

Блаженний священномученик Миколай Чарнецький багато разів рятував дітей під час хвороби (з церк. літ.);

Днями в одному монастирі, неподалік від Черкас, з’явилася ікона блаженного Іоанна (з газ.);

// Те саме, що юроди́вий 2.

У Великобританії починається спорудження льодової копії собору Василя Блаженного (з газ.).