блаженний

Святий, щасливий

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блаженний — ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙ книжн., БЛАЖЕН книжн. рідко, ЩА́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  2. блаженний — [блажен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. блаженний — БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. 1. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, де мир і тишина, Щасливі там люди, блаженна сторона (І. Котляревський); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І. Словник української мови у 20 томах
  4. блаженний — блаже́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. блаженний — -а, -е. 1》 Дуже щасливий. || Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. 2》 У християнстві – юродивий, а також про деяких святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блаженний — Блаже́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. блаженний — А, -е. Психічно хворий, ненормальний. А ти не знаву що він блаженний? У нього навіть довідка є, від армії закосив. Словник сучасного українського сленгу
  8. блаженний — БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина. Щасливі там люди. Блаженна сторона (Пісні та романси.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. блаженний — Блаженний, -а, -е Блаженный. Блаженний муж на лукаву не вступає раду. Шевч. Словник української мови Грінченка