благочестивий

Значення в інших словниках

1. благочестивий — благочести́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. благочестивий — -а, -е, книжн., заст. 1》 Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. || Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність. 2》 Належний до православної віри. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благочестивий — БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, рел.-церк. 1. Прикм. до благоче́стя. І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
4. благочестивий — див. Добрий; побожний Словник синонімів Вусика
5. благочестивий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
6. благочестивий — БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, книжн., заст. 1. Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. Давид, святий пророк і иар, Не дуже бив благочестивий (Шевч., II, 1953, 71); В рік волі.. Словник української мови в 11 томах
7. благочестивий — Благочестивий, -а, -е 1) Православный. Графиня благочестива була і не ходила в успенську церкву до уніята. Скоро потім настало благочестіє, успенська церква на самий перед стала благочестивою. КС. 1884. VIII. 724. Словник української мови Грінченка