1. Словник української мови у 20 томах

благочестивий

БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, рел.-церк.

1. Прикм. до благоче́стя.

І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Давид, святий пророк і цар, Не дуже був благочестивий (Т. Шевченко);

У Батурині перш усього Палій зайшов до ігумена батуринського, до благочестивого Димитрія (Д. Мордовець);

В рік волі .. попував у нас один старий благочестивий батюшка (М. Стельмах);

// Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність.

Благочестиві міни помаленьку щезли (І. Нечуй-Левицький).

2. Належний до православної віри.

Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика? (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благочестивий — благочести́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. благочестивий — -а, -е, книжн., заст. 1》 Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. || Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність. 2》 Належний до православної віри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. благочестивий — Побожний, чеснотливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. благочестивий — див. Добрий; побожний Словник синонімів Вусика
  5. благочестивий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. благочестивий — БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, книжн., заст. 1. Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. Давид, святий пророк і иар, Не дуже бив благочестивий (Шевч., II, 1953, 71); В рік волі.. Словник української мови в 11 томах
  7. благочестивий — Благочестивий, -а, -е 1) Православный. Графиня благочестива була і не ходила в успенську церкву до уніята. Скоро потім настало благочестіє, успенська церква на самий перед стала благочестивою. КС. 1884. VIII. 724. Словник української мови Грінченка