благоуханний
БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, поет.
Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий.
О світе наш незаходимий! .. Благоуханний сельний крине! (Т. Шевченко);
І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благоуханний — Духмяний, запашний Словник чужослів Павло Штепа
- благоуханний — БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий. О світе наш незаходимий!..Благоуханний сельний крипе! (Шевч., II, 1953, 307); І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (Рильський, І, 1956, 106). Словник української мови в 11 томах