1. Словник української мови в 11 томах

благоуханний

БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий.

О світе наш незаходимий!..Благоуханний сельний крипе! (Шевч., II, 1953, 307);

І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (Рильський, І, 1956, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благоуханний — Духмяний, запашний Словник чужослів Павло Штепа
  2. благоуханний — БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, поет. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий. О світе наш незаходимий! .. Благоуханний сельний крине! (Т. Шевченко); І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах