благоустрій

БЛАГОУ́СТРІЙ, рою, ч.

Добре впорядкування, забезпечення всім потрібним; упорядкованість.

– Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (О. Довженко);

Міста Давньої Русі щодо свого благоустрою стояли вище, ніж міста Західної Європи (з наук. літ.);

Невід'ємним елементом благоустрою населених місць є озеленення (із журн.);

Головне управління контролю за благоустроєм міста звернулося з проханням до киян дбати про чистоту (з газ.).