1. Словник української мови у 20 томах

блажен

БЛАЖЕ́Н, пред.

Те саме, що блаже́нний 1.

Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, – Щасливий, хто малим задовольняється. Нещасний, хто не знає меж! (М. Зеров);

Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна – любить (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блажен — блаже́н прислівник незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова Орфографічний словник української мови
  2. блажен — у знач. присудк. сл. Те саме, що блаженний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блажен — див. щасливий Словник синонімів Вусика
  4. блажен — ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙ книжн., БЛАЖЕН книжн. рідко, ЩА́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. блажен — БЛАЖЕ́Н, у знач, присудк. сл. Те саме, що блаже́нний. Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, — Щасливий, хто малим задовольняється. Нещасний, хто не знає меж! (Зеров, Вибр., 1966, 384). Словник української мови в 11 томах