1. Словник української мови в 11 томах

блажен

БЛАЖЕ́Н, у знач, присудк. сл. Те саме, що блаже́нний.

Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, — Щасливий, хто малим задовольняється. Нещасний, хто не знає меж! (Зеров, Вибр., 1966, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блажен — блаже́н прислівник незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова Орфографічний словник української мови
  2. блажен — у знач. присудк. сл. Те саме, що блаженний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блажен — БЛАЖЕ́Н, пред. Те саме, що блаже́нний 1. Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, – Щасливий, хто малим задовольняється. Нещасний, хто не знає меж! (М. Зеров); Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна – любить (В. Стус). Словник української мови у 20 томах
  4. блажен — див. щасливий Словник синонімів Вусика
  5. блажен — ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙ книжн., БЛАЖЕН книжн. рідко, ЩА́СНИЙ розм. Словник синонімів української мови