блажен
БЛАЖЕ́Н, пред.
Те саме, що блаже́нний 1.
Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, – Щасливий, хто малим задовольняється. Нещасний, хто не знає меж! (М. Зеров);
Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна – любить (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)