близнюк —
[блиез(')н'ук] -н'ука, м. (на) -н'уков'і/ -н'уку, кл. -н'учеи, мн. -н'уки, -н'ук'іў
Орфоепічний словник української мови
близнюк —
-а, ч. 1》 Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. 2》 перен., частіше мн. близнюки, -ів. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети.
Великий тлумачний словник сучасної мови
близнюк —
БЛИЗНЮ́К див. близнюки́.
Словник української мови у 20 томах
близнюк —
БЛИЗНЮ́К, а́, ч. 1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр.
Словник української мови в 11 томах