близнюк

Близню́к, -ка́, -ко́ві, -знюку́! -знюки́, -кі́в

Значення в інших словниках

1. близнюк — близню́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. близнюк — [блиез(')н'ук] -н'ука, м. (на) -н'уков'і/ -н'уку, кл. -н'учеи, мн. -н'уки, -н'ук'іў  Орфоепічний словник української мови
3. близнюк — -а, ч. 1》 Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. 2》 перен., частіше мн. близнюки, -ів. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. близнюк — БЛИЗНЮ́К див. близнюки́.  Словник української мови у 20 томах
5. близнюк — див. дитина  Словник синонімів Вусика
6. близнюк — БЛИЗНЮ́К, а́, ч. 1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр.  Словник української мови в 11 томах