близня

Близня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; близня́та, -ня́т, -ня́там

Значення в інших словниках

1. близня — близня́ 1 іменник жіночого роду, істота близнята близня́ 2 іменник середнього роду, істота близнюк  Орфографічний словник української мови
2. близня — I -і, ж., діал. Близнята. II -яти, с., діал. Близнюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. близня — БЛИЗНЯ́¹, і́, ж., діал. Двоє близнюків. Дружина його народила близню (Ю. Яновський); Довго-довго того вечора не спала близня i шепотiлася пiд кожухом (В. Винниченко). БЛИЗНЯ́² див. близня́та.  Словник української мови у 20 томах
4. близня — див. дитина  Словник синонімів Вусика
5. близня — БЛИЗНЯ́¹, і́, тільки одн., ж. Близнята. Дружина його народила близню (Ю. Янов., Мир, 1956, 133). БЛИЗНЯ́² див. близня́та.  Словник української мови в 11 томах
6. близня — Близня, -няти с. 1) Ребенокъ близнецъ. 2) мн. Близнята. Двойни. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286. 3)мн. = близнюк 4. а. Kolb. І. 51. ум. близнятко, близняточко. ЗОЮР. І. 34.  Словник української мови Грінченка