бобриком —
БО́БРИКОМ, присл. Дуже коротко, під бобрик (про стрижку). У приміських віллах пересічний керівний працівник із зачіскою бобриком усе ще втілює доблесного римлянина древнього складу, але вже його син носить волосся, як в індіанця (з публіц. літ.).
Словник української мови у 20 томах