богомил

богоми́л

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. богомил — -а, ч. Той, хто проповідує богомильство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. богомил — БОГОМИ́Л, БОГУМИ́Л, а, ч., іст. Прихильник, послідовник богомильства. Особливу роль серед єресей, які мали можливість впливати у XIV–XV ст. на Україну, відіграв рух богомилів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах