богомил

богоми́л

-а, ч.

Той, хто проповідує богомильство.

Значення в інших словниках

1. богомил — богоми́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. богомил — БОГОМИ́Л, БОГУМИ́Л, а, ч., іст. Прихильник, послідовник богомильства. Особливу роль серед єресей, які мали можливість впливати у XIV–XV ст. на Україну, відіграв рух богомилів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах