богомил
богоми́л
-а, ч.
Той, хто проповідує богомильство.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богомил — богоми́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- богомил — БОГОМИ́Л, БОГУМИ́Л, а, ч., іст. Прихильник, послідовник богомильства. Особливу роль серед єресей, які мали можливість впливати у XIV–XV ст. на Україну, відіграв рух богомилів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах