богомил

БОГОМИ́Л, БОГУМИ́Л, а, ч., іст.

Прихильник, послідовник богомильства.

Особливу роль серед єресей, які мали можливість впливати у XIV–XV ст. на Україну, відіграв рух богомилів (з наук. літ.);

Богомили (богумили) навчали, що ввесь цей світ створив Сатанаїл, і тому світ і грішний, тому і гине в гріхах (з Інтернету).