богомильство
БОГОМИ́ЛЬСТВО, БОГУМИ́ЛЬСТВО, а, с., іст.
Релігійна течія, що відкидала церковні таїнства та обряди, культ хреста, ікон; висувала ідею рівності, спільної власності.
Вплив богомильства на духовне життя України простежується вже з XIV ст., хоча, як вважають деякі дослідники, можна твердити про ще давніші прояви єресі (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богомильство — -а, с., іст. Релігійна єресь, що відкидала церковні таїнства, не визнавала містичного смислу хреста, ікон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- богомильство — Релігійний рух у Сх. Церкві, що розвивався з X ст. у Болгарії, Боснії і Сербії; за доктриною близьке до маніхейства; вплинуло на середньовічні єресі у Зх. Європі (переважно на альбіґойців). Універсальний словник-енциклопедія