богомерзький

БОГОМЕ́РЗЬКИЙ, а, е, заст., розм.

Нечестивий, безбожний.

– В нашій церкві було багато негідних слов'янських книг, різних нот.., навіть богомерзькі записки (С. Скляренко);

// Гидкий, огидний.

“Мирником” Золотої орди мусив визнати себе і Данило, якому прийшлося в ханській “гостині” пити богомерзький, в понятті русинів, напій – кобилячий кумис та просити, щоб поручена була земля його йому (з газ.).