богообраність —
БОГОО́БРАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. богоо́браний. Безсумнівно, князю та його оточенню імпонувала ідея божественної влади візантійських василевсів та богообраності християнської імперії (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах