боронувальник

боронува́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. боронувальник — -а, ч. Той, хто боронує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. боронувальник — БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур'яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. боронувальник — БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур’яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Головко, І, 1957, 332).  Словник української мови в 11 томах