боронувальник
БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує.
Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур’яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Головко, І, 1957, 332).
Словник української мови (СУМ-11)БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує.
Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур’яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Головко, І, 1957, 332).
Словник української мови (СУМ-11)