боронувальник
БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує.
Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур’яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Головко, І, 1957, 332).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- боронувальник — боронува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- боронувальник — -а, ч. Той, хто боронує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- боронувальник — БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур'яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (А. Головко). Словник української мови у 20 томах