1. Словник української мови у 20 томах

боронувальник

БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто боронує.

Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур'яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боронувальник — боронува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. боронувальник — -а, ч. Той, хто боронує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боронувальник — БОРОНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто боронує. Стелиться за вітром низько понад землею дим: бур’яни палять. І то від нього, як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники (Головко, І, 1957, 332). Словник української мови в 11 томах