брехач

бреха́ч

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Значення в інших словниках

1. брехач — -а, ч. 1》 зневажл. Те саме, що брехун. 2》 Собака, який неправильно реагує на виявлення або місцезнаходження птаха чи звіра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. брехач — БРЕХА́Ч, а́, ч., зневажл. Те саме, що бреху́н. Брехач – як деркач: усе дерчить (прислів'я).  Словник української мови у 20 томах
3. брехач — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
4. брехач — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.  Словник синонімів української мови
5. брехач — Бреха́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ха́чу! -хачі́, -чі́в, -ча́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брехач — БРЕХА́Ч, а, ч., зневажл. Те саме, що бреху́н. Брехач — як деркач: усе дерчить (Укр.. присл.., 1955, 189).  Словник української мови в 11 томах
7. брехач — Брехач, -ча м. = брехун. Стор. МПр. 170. Во Студенім добрі люде, лиш брехачів много. Гол. II. 418.  Словник української мови Грінченка