Значення в інших словниках
-
брехач —
бреха́ч іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
брехач —
-а, ч. 1》 зневажл. Те саме, що брехун. 2》 Собака, який неправильно реагує на виявлення або місцезнаходження птаха чи звіра.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брехач —
БРЕХА́Ч, а́, ч., зневажл. Те саме, що бреху́н. Брехач – як деркач: усе дерчить (прислів'я).
Словник української мови у 20 томах
-
брехач —
БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.
Словник синонімів української мови
-
брехач —
Бреха́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ха́чу! -хачі́, -чі́в, -ча́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брехач —
БРЕХА́Ч, а, ч., зневажл. Те саме, що бреху́н. Брехач — як деркач: усе дерчить (Укр.. присл.., 1955, 189).
Словник української мови в 11 томах
-
брехач —
Брехач, -ча м. = брехун. Стор. МПр. 170. Во Студенім добрі люде, лиш брехачів много. Гол. II. 418.
Словник української мови Грінченка