бруднувато —
БРУДНУВА́ТО. Присл. до бруднува́тий; // у знач. пред. Видається, одесити звикли, що у місті завжди було бруднувато, і не дуже-то й переймаються цим (з газ.); Прохання проїхати було сформульовано доволі ввічливо, ось тільки в машині було бруднувато (з Інтернету).
Словник української мови у 20 томах