бруднувато
БРУДНУВА́ТО.
Присл. до бруднува́тий;
// у знач. пред.
Видається, одесити звикли, що у місті завжди було бруднувато, і не дуже-то й переймаються цим (з газ.);
Прохання проїхати було сформульовано доволі ввічливо, ось тільки в машині було бруднувато (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)