бруднувато

БРУДНУВА́ТО.

Присл. до бруднува́тий;

// у знач. пред.

Видається, одесити звикли, що у місті завжди було бруднувато, і не дуже-то й переймаються цим (з газ.);

Прохання проїхати було сформульовано доволі ввічливо, ось тільки в машині було бруднувато (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me