бушувати —
БУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бурхливо, навально виявляти яку-небудь дію, силу, перев. руйнівну. І від бурі, що бушує, і від грому .. шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Море бушує, і ревуть хвилі, й лізуть на берег (М.
Словник української мови у 20 томах
бушувати —
Ую, -уєш, недок. 1. Зухвало себе поводити: голосно говорити, розмахувати руками, заводити бійку. Не бушуй, а то менти припруться — спалять. 2. Шуміти, хвилюватись. Що ти бушуєш раніше часу: хай пройде час, все заспокоїться, тоді і вирішиш.
Словник сучасного українського сленгу
бушувати —
БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИ рідше, ДЕБОШУВА́ТИ рідко, ГАЛАБУ́РДИТИ діал.; БУШУВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
бушувати —
БУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну. І від бурі, що бушує, і від грому.. шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
бушувати —
Бушувати, -шую, -єш гл. 1) Бушевать. Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума. 2) Оковывать (колеса). Бушовані колеса.
Словник української мови Грінченка