Орфографічний словник української мови

бігунці

бігунці́ 1

множинний іменник

сани

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. бігунці — I -ів, мн., розм. Те саме, що бігунки. II -ів, мн. (одн. бігунець, -нця, ч.). Зменш. до бігуни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бігунці — БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм. Те саме, що бігунки́. Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (А. Головко). БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця́, ч.), техн. Зменш. до бігуни́. Здобувши електричний струм, пустив його ..  Словник української мови у 20 томах
  3. бігунці — БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм. Те саме, що бігунки́. Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (Головко, II, 1957, 239). БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця, ч.). Зменш. до бігуни́.  Словник української мови в 11 томах
  4. бігунці — Бігунці, -ців м. мн. = бігунки 1.  Словник української мови Грінченка