бігунці

БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм.

Те саме, що бігунки́.

Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (А. Головко).

БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця́, ч.), техн.

Зменш. до бігуни́.

Здобувши електричний струм, пустив його .. гріти й освітлювати село.., рухати верстати в майстернях, жорна в млині, бігунці в олійниці (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. бігунці — бігунці́ 1 множинний іменник сани розм.  Орфографічний словник української мови
2. бігунці — I -ів, мн., розм. Те саме, що бігунки. II -ів, мн. (одн. бігунець, -нця, ч.). Зменш. до бігуни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бігунці — БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм. Те саме, що бігунки́. Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (Головко, II, 1957, 239). БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця, ч.). Зменш. до бігуни́.  Словник української мови в 11 томах
4. бігунці — Бігунці, -ців м. мн. = бігунки 1.  Словник української мови Грінченка