бігунці
БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм.
Те саме, що бігунки́.
Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (А. Головко).
БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця́, ч.), техн.
Зменш. до бігуни́.
Здобувши електричний струм, пустив його .. гріти й освітлювати село.., рухати верстати в майстернях, жорна в млині, бігунці в олійниці (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бігунці — бігунці́ 1 множинний іменник сани розм. Орфографічний словник української мови
- бігунці — I -ів, мн., розм. Те саме, що бігунки. II -ів, мн. (одн. бігунець, -нця, ч.). Зменш. до бігуни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бігунці — БІГУНЦІ́¹, і́в, мн., розм. Те саме, що бігунки́. Бачили.., як згодом біля конюшні Омелько запрягав у бігунці коняку (Головко, II, 1957, 239). БІГУНЦІ́², і́в, мн. (одн. бігуне́ць, нця, ч.). Зменш. до бігуни́. Словник української мови в 11 томах
- бігунці — Бігунці, -ців м. мн. = бігунки 1. Словник української мови Грінченка