бідний

бі́дний

прикметник

Значення в інших словниках

1. бідний — (який живе в нестатках), небагатий, убогий, злиденний, нужденний, жебрацький, (про селян) безземельний// бідний як мак на четверо, голий як бубон, голий як турецький святий.  Словник синонімів Полюги
2. бідний — (який живе в нужді, нестатках) [бідний] як мак начетверо; [бідний] мов (як, наче) церковна миша, жарт.; голий як бубон (як турецький святий, як пень); голіший од миші, рідко; ні за плечима ні перед очима у кого...  Словник фразеологічних синонімів
3. бідний — Убогий, незаможний, небагатий, нестатечний, о. босий і голий; (сирота) нещасний, бідолашний; (побут) злиденний, нужденний; (одяг) недорогий, непишний; (врожай) недостатній, малий; (- уяву) безкрилий; (- мову) невиразний, одноманітний; п!...  Словник синонімів Караванського
4. бідний — -а, -е. 1》 Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. бідний, -ного, ч. Убога людина, бідняк. 2》 Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бідний — БІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий. Я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім! (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
6. бідний — бідний: ◊ набра́ти як бідний в торбу дістати стусанів, бути побитим (ср, ст): “Мільку, що з тобою? Та ж вони тебе злінчують”. Якраз у сам час ми спостереглися, бо ще хвилина, і він був би набрав як бідний в торбу (Домбровський)||дістати балабухів...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. бідний — Банкрут, безгрішний (без грошей), безгрунтий, бездомний, бездомник, бездомок, безземельний (про селян), безземельник, безкінний (т.с.  Словник синонімів Вусика
8. бідний — бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене!...  Фразеологічний словник української мови
9. бідний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл.  Словник синонімів української мови
10. бідний — Бі́дний, -на, -не на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. бідний — БІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий. Забачать — ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою до тебе не доторкнуться (Вовчок, І, 1955, 357); // Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий...  Словник української мови в 11 томах