важкенько —
ВАЖКЕ́НЬКО, розм. Присл. до важке́нький. – Да, щастя... Піввіку на чужому полі в три вузлики скрученим. Важкенько це щастя дісталося (С. Добровольський); Важкенько житиметься мені серед літераторів з моєю закоханістю у сталість та порядок (В.
Словник української мови у 20 томах