вандрівець —
-вця, ч., діал. Мандрівець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вандрівець —
ВАНДРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (М. Устиянович); * Образно. Тут тягло теплим вітром з Угорщини. Літав він там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, ..
Словник української мови у 20 томах
вандрівець —
МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал.
Словник синонімів української мови
вандрівець —
ВАНДРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (Пісні та романси.., II, 1956, 68).
Словник української мови в 11 томах
вандрівець —
Вандрівець, -вця м. = мандрівець. Желех.
Словник української мови Грінченка