васал —
-а, ч. 1》 У середні віки в Західній Європі – феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей. || У сучасному вжитку також назва знатних підданих (в Росії, Україні та ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
васал —
ВАСА́Л, а, ч. 1. У середні віки в Західній Європі – феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.
Словник української мови у 20 томах
васал —
васа́л (франц. vassal, від лат. vassus – слуга) 1. За середньовіччя в Західній Європі феодал, який одержував земельне володіння від могутнішого феодала-сеньйора (1) і був залежним від нього. Інша назва – феодатарій. 2. Переносно – підлегла, залежна держава або особа.
Словник іншомовних слів Мельничука
васал —
У середньовіччі вільна людина, яка віддавалася під опіку сеньйора, отримуючи від нього лен; була зобов'язана до послуху й військової повинності стосовно сеньйора.
Універсальний словник-енциклопедія
васал —
ВАСА́Л (країна, уряд, організація й т. ін., що в усьому підкоряється тому, від кого або від чого залежить), САТЕЛІ́Т, МАРІОНЕ́ТКА. Боспорські царі стали васалами римських імператорів і слухняно виконували їх накази (з підручника); Сателіти імперіалізму; Імперська маріонетка.
Словник синонімів української мови
васал —
ВАСА́Л, а, ч. 1. У середні віки в Західній Європі феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що й виконував для нього ряд повинностей.
Словник української мови в 11 томах