Значення в інших словниках
-
величання —
І заст. величаніє Піснеспів, який виконують на утрені в Господні, Богородичні, полієлейні та храмові церковні свята, що його змістом є звеличення та прославлення священної особи, свято якої відзначають
Словник церковно-обрядової термінології
-
величання —
-я, с. 1》 Дія за знач. величати. 2》 Дія за знач. величатися 2). 3》 Короткий хвалебний літургійний спів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
величання —
ВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. велича́ти. – Так тут, Костянтине Петровичу, одне дiло .. Горобенка неприємно вразило це величання по батьковi (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
величання —
• величання - нар. обрядова пісня, що звеличує і прославляє людину, до якої вона звернена. Класичною величальною поезією укр. народу є колядки, щедрівки, деякі обжинкові пісні. Величальні мотиви притаманні й деяким укр. весільним пісням. У рос. нар.
Українська літературна енциклопедія
-
величання —
ВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. велича́ти. Вони на свято тут зійшлись, Шевченка славу привітали; В простім суворім величанні, В любові щирій і пошані (Мас., Сорок.., 1957, 503); Серед такого величання йде сердешна Оксана, і куди йде, не зна (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах