вельможа —
(родом) аристократ, магнат; (царський) сановник, достойник, як ім. придворний, (на Сході) паша; ІР. велике цабе, велика цяця.
Словник синонімів Караванського
вельможа —
-і, ч. 1》 заст. Знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду (у феодальних та буржуазних державах). 2》 ірон. Про пихату, чванливу людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вельможа —
ВЕЛЬМО́ЖА, і, ч. 1. заст. Знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможа князь Куракін .. умів вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі відвертості (П. Кочура); Ти б на Олексу глянув! Аристократ, вельможа.
Словник української мови у 20 томах
вельможа —
див. начальник
Словник синонімів Вусика
вельможа —
ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І.
Словник синонімів української мови
вельможа —
Вельмо́жа, -жі, -жі, -жею, -мо́же! -мо́жі, -мо́ж і -мо́жів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вельможа —
ВЕЛЬМО́ЖА, і, ч. 1. заст. Знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду (у феодальних і буржуазних державах). Старий єкатерининський вельможа князь Куракін..
Словник української мови в 11 томах
вельможа —
Вельможа, -жі м. Вельможа. Желех.
Словник української мови Грінченка