вельможа
ВЕЛЬМО́ЖА, і, ч.
1. заст. Знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду.
Вельможа князь Куракін .. умів вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі відвертості (П. Кочура);
Ти б на Олексу глянув! Аристократ, вельможа. Весь у шовках та золоті (Василь Шевчук).
2. ірон. Пихата, чванлива людина.
– Ви розмовляєте зі мною .. як бюрократ і вельможа! (О. Донченко);
[Ромодан:] Що це за вельможа такий тут об'явився? (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)