1. Словник української мови у 20 томах

вельможа

ВЕЛЬМО́ЖА, і, ч.

1. заст. Знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду.

Вельможа князь Куракін .. умів вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі відвертості (П. Кочура);

Ти б на Олексу глянув! Аристократ, вельможа. Весь у шовках та золоті (Василь Шевчук).

2. ірон. Пихата, чванлива людина.

– Ви розмовляєте зі мною .. як бюрократ і вельможа! (О. Донченко);

[Ромодан:] Що це за вельможа такий тут об'явився? (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вельможа — вельмо́жа іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вельможа — (родом) аристократ, магнат; (царський) сановник, достойник, як ім. придворний, (на Сході) паша; ІР. велике цабе, велика цяця. Словник синонімів Караванського
  3. вельможа — -і, ч. 1》 заст. Знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду (у феодальних та буржуазних державах). 2》 ірон. Про пихату, чванливу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вельможа — див. начальник Словник синонімів Вусика
  5. вельможа — ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І. Словник синонімів української мови
  6. вельможа — Вельмо́жа, -жі, -жі, -жею, -мо́же! -мо́жі, -мо́ж і -мо́жів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вельможа — ВЕЛЬМО́ЖА, і, ч. 1. заст. Знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду (у феодальних і буржуазних державах). Старий єкатерининський вельможа князь Куракін.. Словник української мови в 11 томах
  8. вельможа — Вельможа, -жі м. Вельможа. Желех. Словник української мови Грінченка